Бутират буратино
Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.
Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.
Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.
Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.
Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.
Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.
Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.
Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.
Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.
Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.
Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.
Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.
Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!
О, лови, братан, историю, что твою шапку на заднем дворе заденет! Итак, это было пару лет назад, когда я еще был в своей гопнореальности, и у меня с олигархией в отношениях не клеились. Но это ничего, мы сходили в бабскую мерзость, где свободно варщики закладки продавали, и были рады каждому клиенту, кто очередь свою встанет барыжить.
Честно говоря, я уже долго мечтал заполучить бутик, а тут, наконец, возможность представилась. В одной из закладок, которые фряхнули на нашу улицу, был чистый товар, только немного бодяжить пришлось. Но ладно, главное, что у меня была новая вечеринка в планах, и я решил не откладывать на завтра то, что можно пропичкать сегодня.
Пока я эйч себе приготовил, сорвал пару желудей и отгоном натянул, чтобы все область головы чудненько замазать, у меня родилась в голове фигня нехорошая. Я решил сходить в зоопарк, где слышал, что запросто пили чай с мартышками. Блин, было такое желание сигаретку с крэкой потянуть и ЛСД-25 глотнуть в прикуриватель. бодяжить по-крупному, короче говоря!
Как только я переступил порог зоопарка, сразу понял, что место натурально с неба свалилось прямо в мои руки. Пахло здесь чудесно, хотя не то, чтобы особенно терпелось постоянно кайфовать в этом месте. Но раз, все равно, был настроен крутиться до утра, то почему бы и нет?
Я нашел ближайший кормушечный павильон, где, судя по запаху, препараты закладывались абсолютно каждый день. Мое сердце начало бешено колотиться, и ноги подкашивались от адреналина и ожидания сказочной бодяги. Но не успел я приблизиться, как кустарники внезапно стали оживать и маленькие ручные мартышки вылезли, приветливо махая ручонками.
“Ну привет, ребята! Как жиза? М-да, а у вас что тут, тоже сигаретки гонять?” - сказал я, полусдвинутыми глазами до мартышек доползая. Мартышки, дураки, поняли меня с полуслова и начали тут же разведанный крэк с перегаром крутить. Как я ненавидел этот запах читого, но, блин, бутик у меня теперь был, а значит, и на прокурку пришлось хоть как-то цепляться.
Я сказал мартышкам, что у меня поинтереснейший предлагается наркотический колесничек, и предложил им подкрепиться вареным чаем. Они были рады такой шикарной возможности побатькаться и, отведав скупой порции моего бутика, поддались моей уговористой речи.
“Ну что, парнишески, завтра повозимся со свином, покурим марихуану и, может быть, даже сэкс попробуем?” - предложил я. Мартышки, дураки, сразу взялись делать планы на завтрашний день, а я понял, что эйч начинает круто давать.
Мы бутик потянули, а после этого более сильными стали. Кто бы мог подумать, что в моей голове началось такое чудовищное шоу! Мартышки, дураки, прыгали, кусались и спорили, какие закладки вкуснее. Одна из них начала мне рассказывать про побег из зоопарка, и я понял, что это нереальная история, которую надо будет рассказать всем своим гопнякам.
Когда я, наконец, понял, что характер моего бутика начал слишком на отвагу бодяжить, я решил, что пора уходить. Мартышки подрагивали от остатков эйча в крови, и я понял, что они очень хорошо скоро смогут отдохнуть и поспать.
“Ну, ребята, мне пора. Можете продолжать бодяжить, и я буду вас помнить как самое веселое путешествие в моей жизни!” - сказал я, махнув ручкой и устремившись к выходу из зоопарка.
Так закончилось мое приключение с мартышками и бутиратом. Конечно, это был полный пипец, но я ни на секунду не пожалел о своем выборе. Ведь в итоге я получил то, что хотел - массу адреналина и незабываемые эмоции от бодяжного путишествия в лабиринтах своей наркомании.
